Ротавірусна інфекція

Діарейні захворювання спостерігались у людей ще з давніх часів. До початку 70-х років минулого сторіччя етіологія діарейної хвороби (бактеріальна, вірусна чи паразитарна) у дітей виявлялась лише у 30% випадків. У 1973 році австрійський дослідник Рут Бішоп виявив за допомогою електронного мікроскопа вірус у клітинах епітелію дванадцятипалої кишки дітей, що хворіли на діареї. Згодом цей вірус назвали «ротавірусом» тому, що під мікроскопом він був схожий на колесо («рота» перекладається з латинської як колесо). У 80 роках ХХ сторіччя ротавірус було визнано найбільш поширеною причиною гострих гастроентеритів у дітей молодшого віку

  Ротавіруси – РНК- вмісні віруси, що належать до сімейства Reoviridae. Існує щонайменше 7 серологічних груп (від А до G). Віруси групи А є найбільш поширеною причиною ротавірусної діареї у світі. Існує декілька серотипів людських ротавірусів групи А, що розрізняються за антигенними властивостями вірусного протеїну VP7 (інша назва G-протеїн).

Ротавірус характеризується високою стійкістю в різних об’єктах довкілля і може зберігати життєздатність протягом тижнів та місяців, якщо не буде проведено дезінфекцію.

Епідеміологія.

Ротавірус поширений в усьому світі. Захворюваність на РВІ майже однакова у розвинених країнах та країнах, які розвиваються, що дає підставу припустити, що наявність чистої води та особиста гігієна не є достатніми факторами запобігання появі інфекції.

Джерелом ротавірусів є людина. Хоча РВІ трапляється у багатьох тваринних ссавців, вважається, що безпосередня передача тваринних ротавірусів людям відбувається рідко. Особи із ослабленою імунною системою можуть бути носіями ротавірусної інфекції протягом довгого часу, але дійсний стан носійства не було описано.

Передача.

Ротавіруси у великій концентрації містяться у фекаліях інфікованих осіб. Передача відбувається фекально-оральним шляхом як під час прямого контакту, та при контакті з іншими поверхнями та предметами, що могли бути забруднені фекаліями (підлоги, меблі, одяг, іграшки, тощо). Інші шляхи передачі, такі як забруднені їжа та вода, а також повітряно-крапельний шлях не виключаються.

Сезонність захворювання.

У помірному кліматі ротавірусна інфекція поширюється переважно під час холодних місяців. В Україні пік захворюваності припадає на зимовий період з грудня по травень. Причини такої сезонної моделі вивчені недостатньо.

Передача.

Ротавірус дуже легко передається від людини до людини. Велика кількість вірусів міститься у фекаліях інфікованих осіб у період з двох днів до початку діареї до десяти днів після зникнення симптомів захворювання. Тривалість виділення ротавірусу з фекаліями в осіб із ослабленою імунною системою спостерігається протягом більш ніж 30 днів після інфікування. Доволі часто передача РВІ трапляється у родинах, лікарнях та дитячих установах.

Клінічні прояви.

 Ротавірусне захворювання може мати легку форму – водяниста діарея при цьому триває декілька днів, при тяжкій формі захворювання спостерігається блювання, жар, що може спричинити зневоднення з шоком, порушення водно-електролітного балансу та смерть. Після інкубаційного періоду, що триває 1-3 дні, для ротавірусної інфекції характерний гострий початок — різке підвищення температури, сильний пронос, часто блювання і випорожнення — яскраво-жовті, водянисто-пінисті. Крім того, у більшості хворих з’являється нежить, почервоніння в горлі, біль при ковтанні. Багаторічні спостереження виявили, що найбільші спалахи захворювання виникають під час або перед епідемією грипу, за що РВІ отримала неофіційну назву «кишковий грип». Близько третини пацієнтів мають підвищену температуру тіла до 39oС. Симптоми з боку шлунково-кишкового тракту, як правило, зникають через 3-7 днів

Хоча більшість дітей протягом життя будуть інфікуватись ротавірусом декілька разів, клінічні прояви наступних інфекцій поступово зменшуються по мірі нарощування захисту, що забезпечується імунною системою, і зрештою хвороба стає асимптоматичною.

Клінічна картина та характеристики випорожнень при ротавірусних діареях не є специфічними, подібна симптоматика може бути викликана іншими патогенами. Для підтвердження того, що діарейне захворювання викликане саме ротавірусом необхідно провести лабораторні дослідження, найбільш доступним з яких є виявлення ротавірусу у зразках калу методом імуноферментного аналізу.

Профилактика

Під час захворювання необхідно дотримуватися заходів безпеки, щоб запобігти зараженню. Особи, що наглядають за дітьми, повинні часто мити руки. Забруднені поверхні повинні бути вимиті. Діти не повинні відвідувати дитячі заклади, доки діарея не припиниться.